При этом мы заостряем внимание читателей на том, что невзирая на все потуги американских прокуроров американский суд не признал Юлию Владимировну сообщницей Лазаренко. 30 июля состоится итоговое заседание суда Сан-Франциско по делу «Лазаренко». Наверняка будут предприняты новые попытки очернить нашего народного премьера. Не выйдет, господа. Но всё равно будем бдительны.
Кевін В. Раян Зареєстровано
Адвокат США 09 лютого 2004 р.
Річард В. Вікінг
Росс В. Нейдел Клерк окружного суду США
Голова, кримінальний підрозділ Північний округ Каліфорнії
Марта Боєрш
Джонатан Р. Хоуден
Пітер Акселрод
Асистент адвоката США
Хеллі А. Митчелл
Адвокат процесу, Департамент Юстиції США
450 Голден Гейт авеню, А/я 36055
Сан Франциско, Каліфорнія 94102
Телефон: (415) 436-7200
Адвокати позивача
Окружний суд США
Північного округу Каліфорнії
Підрозділ Сан Франциско
№ CR 00-0284 MJJ
США, Відповідь США на протест підзахисного
Позивач у відношенні визнання свідчень Юлії Тимошенко,
проти свідченнями змовника
Павло Лазаренко,
підзахисний
Підзахисний чинить спротив урядовому слуханню щодо визнання заяв Юлії Тимошенко, в основному базуючись на тому, що на його (підзахисного) погляд, уряд відкидає свою обізнаність про те, що UESU отримало преференційне обходження з боку підзахисного, та тому, що на його погляд, ні обвинувачення, ні докази не могли підтвердити здогадку про причетність Тимошенко, як співучасника змови. Підзахисний не правий.
Аргумент
I. Ствердження підзахисного про те, що уряд не визнає релевантність заяв Тимошенко не базуються на записах.
Підзахисний продовжує сприймати відповіді уряду занадто специфічно, частіше за все ігноруючи запити дізнання, про заявити, що уряд якимось чином відкинув свою теорію справи та запропонувати Суду не визнавати запропонованих урядом доказів або оголосити ці докази такими, що не відносяться до справи та базуються на декількох рядках з запротокольованого виступу у відповідь на сотні, якщо не тисячі, запитів захисту. Тим не менш, уряд не відкидав свою теорію справи і підзахисний фігурував в цій теорії з моменту протоколювання звинувачення, і звичайно ж з 6 Листопада 2000 р., після запровадження слідства та занесення урядом до протоколу Списку Детальних Відомостей, і того, що заяви Тимошенко мають відношення до теорії.
Звинувачення стверджує, що «коли він був першим прем’єр-міністром та управляв енергетичним сектором, Лазаренко використовував свої офіційні повноваження для просування бізнесових інтересів ОЕСУ таким чином, щоб ОЕСУ отримала право продажу та дистрибуції природного газу певним комерційним та державним підприємствам в Дніпропетровській області України». Уряд не відкидав цієї теорії і навіть посилався на неї відповідаючи на запити захисту. Далі, Список Детальних Відомостей, запротокольований 6 Листопада 2000 р., стверджує, що підзахисний «як офіційний урядовець в Україні, шукав, вимагав і отримував платню від фізичних та юридичних осіб, як умову ведення бізнесу в Україні». Див. Список Детальних Відомостей 2.а., прикладений як додаток 1. Уряд далі зазначив, що підзахисний «отримав гроші від компаній, що контролювались і належали українській бізнес леді Юлії Тимошенко, включаючи Об’єднанні Енергетичні Системи України («ОЕСУ») та Somolli Enterprises, Inc., в обмін на що Лазаренко використовував свої офіційні повноваження на користь компаній Тимошенко». Список Детальних Відомостей 2.d.
Звичайно, не дивлячись на цю інформацію яку отримав підзахисний, а також і відомості і список свідків, підзахисний чекав три роки перш ніж зробити відповідні запити відомостей та три роки йому не вдавалось почати пошук шляхів отримання відомостей, які він пізніш назвав основними. В той час, коли підзахисний стверджує, що відповіді уряду на його запізненні запити відомостей збили його з шляху , він не може вказати на якийсь конкретний запит, який був невідповідно відхилений, або у відповідь на слухання щодо пояснення яким чином цей відхилений запит відноситься до заяв Юлії Тимошенко. Наприклад, уряд шукає шлях представити свідчення Андрія Вавилова, якого захист визначив як свідка захисту, який мав свідчити щодо розмови, яку він мав з Тимошенко в 1996 р. щодо боргу ОЕСУ на той час. Захист стверджує, що уряд відкинув будь-які ствердження, що у цього підприємства був борг в 1996 р. базуючись на його (уряду) відповіді на запити розслідування. Тим не менш, уряд такого не робив. Натомість, уряд відповів на конкретну заяву захисту стосовно того, що уряд стверджував у звинуваченні, що «Український уряд виплатив борг ОЕСУ перед Газпромом». Див. Запит Підзахисного щодо ОЕСУ у 2. Для того, щоб спростувати це припущене ствердження у звинуваченні, захист шукав документи з 2000 р. та пізніші, набагато пізніше після подій зазначених у звинуваченні та не показуючи, що ці пізніші документи мали яке-небудь відношення до боргу у 1996 р. Див. Запит Захисту 102 (повідомлення ОЕСУ від Червня 2000 р.); Запит захисту 105 (угода ОЕСУ датована Квітнем 2000); Запити захисту 106-107 (теж саме); Запити захисту 109-111 (пошук документів 2000-2002 років).
Далі, не дивлячись на те, що зараз захист стверджує, що йому було відмовлено у розслідуванні, захист не може вказати на конкретні запити розслідування, які були відхилені, и на справді захисту було дозволено розслідування стосовно цього питання. Підзахисному було надано право взяти під присягою свідчення різних свідків, які були згодні їх дати, зараз підзахисний стверджує, що в цьому праві йому було відмовлено. В свою чергу Суд занотував, що «Лазаренко звинувачено у використанні своєї урядової позиції в 1995 р., для того, щоб надати ОЕСУ можливість бути дистриб’ютором природного газу в Україні» та що Український уряд однозначно завив, що «Лазаренко використовував свої офіціальні повноваження для просування бізнес інтересів ОЕСУ». Розпорядження щодо запитів Підзахисного на Додаткове правило 15 свідків (22 Серпня, 2003 .) в 7,13. Таким чином, Суд дозволив у відповідь на запит захисника прийняття свідчень під присягою Миколи Сівульского, Володимира Тактая та Володимира Лопатіна, які були повинні свідчити стосовно легітимних причин для реструктуризації та відсутності боргу, і захист не визначив яких-небудь інших конкретних свідків, які б мали свідчити по цій темі та чиї свідчення було б відхилено. Таки чином, захисникові не було відмовлено в будь-яких свідченнях від свідків по цій темі. Єдині запити, стосовно ОЕСУ та його легітимності, який було відхилено, було відхилено без упередженості до захисту, щоб зробити подальший показ матеріальним, чого ніколи не робив захист, або тому, що запит був занадто широким та в ньому не вистачало конкретного проявлення релевантності до пред’явлених звинувачень. Див. Розпорядження щодо подальших запитів Підзахисного на документи (22 Серпня, 2003 р.) в 14-16 («це завдання захисту встановити матеріальність» і захист не зміг показати яким чином запрошений документ відноситься до звинувачення. Див. Розпорядження часткового дозволу та часткового відхилення запиту захисту на розслідування слідуючи правилам 16 та 17.
Дійсно, Суд надав дозвіл на всі запити підзахисного на документи, у всіх випадках коли він зміг показати, що запрошені документи мали відношення до: 1) переводу грошей від ОЕСУ до UEIL; 2) переводу грошей від UEIL до Somolli та пов’язані з цим обов’язки по оплаті перед РАО Газпромом; 3) присудження Українським урядом права на експорт природного газу з України, ОЕСУ та іншим компаніям; 4) отримання ОЕСУ права на дистрибуцію природного газу в Дніпропетровській області України; 5) видача Україною гарантій сумою у 200,000,000 доларів США; та 6) виплати грошей від Somolli, ОЕСУ, UEIL та Itera підзахисному. Див. Розпорядження частково дозволяючи та частково відхиляюче запити захисту на розслідування слідуючи правилам 16 та 17 в 8. Деякі запроси було відхилено тільки тому, що підзахисний не зміг показати, що запрошені документи мають відношення до цих тем, а не тому що самі теми були не релевантними, або тому, що теми були залишені урядом. («з приблизно 123 запитів на документи, лише деякі з них відносяться до цих конкретних тем, і навіть менша кількість з них задовольняють правилу 16 – що свідчить про те, що має бути більше ніж загальний опис документів та заключне ствердження щодо їх матеріальності»); в 12 (задовільнено запит підзахисного щодо протоколів засідання кабінету Міністрів 12 Червня 1996 р., на якому обговорювався борг ОЕУС перед РАО Газпром); в 13 (задовільнено запит на «всі звіти, аналізи, бухгалтерію та кореспонденцію використану урядом України для вирахування несплаченого боргу OЕСУ/UEIL перед РАО Газпром на період з Січня 1995 р. по Жовтень 2001 р.» до ступеню розуміння, що вони стосуються боргу, який був причиною підняття гарантії на 200,000,000 доларів); (задовільнено запит на бухгалтерію по платежам між РАО Газпром та ОЕСУ на закінчення угоди №3-GU-97 від 1 Січня,1999 р. на платежі в 1997 р.); (задоволено запит на порівняльну бухгалтерію на «товари доставлені між Центральним Департаментом Матеріалів Фінансів та зовнішніх Відносин Міністерства Оборони Росії та корпорацією ОЕСУ», що має відношення до угоди між Російським Міністерством Оборони та ОЕСУ, яке створено з приводу існування боргу ОЕСУ); в 27 (задовільнено запит на документи, що стосуються переговорів між Україною та РАО Газпром щодо гарантії на 200,000,000 доларів США); в 29 (задовільнено запит на протоколи переговорів між Україною та РАО Газпром стосовно поставок газу на 1996 р.); в 31 (задовільнено запит на документ, який показує «повну фінансову та адміністративну активність ОЕСУ за 1996 р. та першу половину 1997 р.).
II. СВІДЧЕННЯ ТИМОШЕНКО ДОПУСТИМІ, ЯК СВІДЧЕННЯ УЧАСНИКА ЗМОВИ.
Свідчення Юлії Тимошенко будуть допустимі, як свідчення учасника змови. Тимошенко була обома, як учасником змови щодо схеми відмивання грошей винесеної до обвинувачення в Пункті 1, так і учасником схеми шахрайства. Дії Тимошенко та її компаньйонів конкретно зафіксовані у виступі звинувачення та, хоча стосовно неї не було висунуто звинувачень, як проти змовника, уряд представить достатні докази для того, щоб продемонструвати, що вона була учасником в цій змові та що її свідчення мають бути визнані свідченнями змовника. Підзахисний не зміг адресувати до яких-небудь з представлених урядом доказів, і натомість вказує, що свідчення недопустимі то, що Тимошенко конкретно не звинувачена, як змовник. Це ствердження не сприймається. Див. США проти Вільямса, 989 F.2d 1061, 1067 (9 Цир. 1993 р.) (особа не повинна бути звинувачена для визнання її змовником згідно з правилом 801 (d)(2)E)). Ствердження підзахисного що Тимошенко не може бути змовником схеми по відмиванню грошей, так як вона була жертвою здирництва підзахисного також є невірним, тому що схема відмивання грошей є окремим від здирництва звинуваченням, і підзахисний не апелює до кого-небудь хто підтримав би припущення, що жертва здирництва не може буди змовником зі здирником у схемі відмивання грошей. Тим більше, те що Тимошенко також могла бути жертвою підзахисного не означає, що вона не приймала участі у схемі шахрайства – все ж таки, її виплати підзахисному в результаті дали значні вигоди для неї та її компанії. На кінець, підзахисний стверджує, що свідчення недопустимі, тому що уряд не надав «текстів будь-яких свідчень», що він бажає запропонувати. Тим не менш, уряд надав свідчення свідків, які свідчили стосовно заяв Тимошенко, включаючи Вавилова, Флюгера, Гофмана, Гарбера, Жураха, а також юридично запротокольовані свідчення Шостака та Клєшні. Таки чином, навіть якщо це й було легальною базою для виключення свідчень Тимошенко, вони фактично не прийнятні.
ПІДСУМОК
Виходячи з вищенаведених причин, та базуючись на протоколі, свідчення щодо співучасті Юлії Тимошенко в змові та схемі шахрайства мають бути визнані.
Дата: 9 Лютого, 2004 р.
З повагою підписано,
Кевін В. Раян
Адвокат США
Марта Боєрш
Джонатан Хоуден
Пітер Акселрод
Асистент адвоката США
Хеллі Мітчел
Адвокат процесу,
Департамент юстиції США
|
Версiя для друку ..
